Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 904/2617/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуФермерського господарства "Весна"на постанову від 22.07.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/2617/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФермерського господарства "Весна"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"провизнання договору частково недійсним За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Фурман В.В. (дов. від 06.01.14)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 16.09.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Фролова Г.М., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Фермерського господарства "Весна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про визнання недійсними підпунктів 7.2, 7.3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 (суддя Новікова Р.Г.) позов задоволено частково, визнано недійсними підпункти 7.2, 7.3 та 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Агросфера" на користь ФГ "Весна" суму судового збору в розмірі 609грн та суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у складі: Дарміна М.О., Березківної О.В., Подобєд І.М. рішення господарського суду першої інстанції частково скасовано, визнано недійсними лише підпункт 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013 року, в іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ФГ "Весна" суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000 грн.

ФГ "Весна" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.536, 692, 694 Цивільного кодексу України. Касатор наголошує, що застосування п.п.7.2, 7.3 поряд з п.п.4.2 фактично призведе до подвійного стягнення процентів, пов'язаних з моментом прострочення оплати товару. Нарахування процентів за підпунктами 7.2, 7.3 підпадають під визначення поняття пені, нарахування якої, в свою чергу, підпунктом 7.1 сторони вже передбачили.

ТОВ "Агросфера" у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Агросфера" (продавець) та ФГ "Весна" (покупець) підписаний договір купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014, згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив відповідно до умов даного договору.

Пунктом 4 договору визначені загальні умови оплати товару. Відповідно до підпункту 4.1 умови оплати товару, порядок і строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Підпунктом 4.2 договору встановлено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом.

Товарний кредит, наданий продавцем в межах строків, визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом.

У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) за ставкою згідно підпункту 7.2 (протягом 10-ти календарних днів), а далі - за ставкою згідно підпункту 7.3. договору.

В підпункті 4.5 договору сторони визначили механізм нарахування процентів як за правомірне, так за неправомірне користування товарним кредитом. Так, за наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту.

Пункт 7 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014 регулює питання правових наслідків порушення умов договору.

Підпунктом 7.1 сторони узгодили, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікаціях до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

В підпункті 7.2 договору визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути сплачений та протягом 10-ти календарних днів, тобто до момент, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена в підпункті 7.3 договору.

В свою чергу, в підпункті 7.3 договору встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом.

ФГ "Весна" оскаржено постанову саме в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними положень п.п. 7.2, 7.3 договору купівлі-продажу, якими передбачено стягнення процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 7 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Підпунктом 4.2 договору встановлено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит, наданий продавцем в межах строків, визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом.

Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) за ставкою згідно підпункту 7.2 (протягом 10-ти календарних днів), а далі - за ставкою згідно підпункту 7.3. договору. В підпункті 4.5 договору сторони визначили механізм нарахування процентів як за правомірне, так за неправомірне користування товарним кредитом. Так, за наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту

У пункті 7.2 договору сторони передбачили можливість нарахування 35% процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав був оплачений та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена в підпункті 7.3 договору, відповідно до якої якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом.

Право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (така ж правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 30.05.2011 по справі № 42/252).

З огляду на викладене, твердження касатора про те, що відповідальність покупця, яка передбачена пунктами 7.2, 7.3 договору, фактично дублює його відповідальність, передбачену пунктом 7.1 цього ж договору, а тому встановлені пунктами 7.1 та 7.2, 7.3 договору штрафні санкції не можуть застосовуватись одночасно, не приймається до уваги.

Щодо неправомірності стягнення оплати за послуги адвоката в розмірі 5 000грн., колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат. Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Співрозмірність витрат на відміну від цивільного й адміністративного судочинства, для яких постанова Кабміну від 27 квітня 2006 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їхньої компенсації за рахунок держави" встановила граничні розміри відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, граничних розмірів відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в господарському судочинстві законодавчо не визначено.

Пунктом 1 Додатку № 1 до договору про надання послуг адвоката в сфері права № 27/134 від 25.04.2014 сторони погодили, що вартість послуг адвоката (гонорару), передбачених у пункті 2.1 договору про надання послуг адвоката у сфері права № 27/14 від 25.04.2014 року складає 5 000 гривень.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем додано до матеріалів справи копію договору про надання послуг адвоката у сфері права №27/14 від 25.04.2014, підписаного між Адвокатським об'єднанням "Адвокатське бюро "БАРРІСТЕР" та ТОВ "Агросфера"; ордер серія ДП №352/000016 від 08.05.2014 на надання правової допомоги ТОВ "Агросфера" адвокатом ОСОБА_8, виданий Адвокатським об'єднанням "Адвокатське бюро "БАРРІСТЕР"; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1695, видане на ім'я ОСОБА_8, копію додатку №1 від 05.05.2014 до договору про надання послуг адвоката у сфері права №27/14 від 25.04.2014; копію рахунку на оплату №30 від 13.06.2014 на суму 5000грн.; платіжне доручення №54546 від 13.06.2014 про перерахування 5000грн Адвокатському об'єднанню "Адвокатське бюро "БАРРІСТЕР" та акт приймання-передачі наданих послуг адвоката у сфері права від 16.06.2014.

З огляду на викладене, а також на часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції підставно стягнув суму 5 000грн. витрат на послуги адвоката.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Весна" залишити без задоволення.

Постанову від 22.07.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/2617/14 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко